Церква – наречена, яка очікує свого Жениха. На загальній аудієнції з Папою
Франциском 15 жовтня 2014
«Протягом певного періоду ми говорили про Церкву, про нашу ієрархічну Матір Церкву,
про Божий люд, який прямує вперед. Сьогодні запитаємо себе: що буде з Божим людом
наприкінці? Що буде з кожним з нас?» – цими словами Папа Франциск розпочав своє повчання,
виголошене під час традиційної зустрічі з вірними, які зібралися на площі Святого
Петра у Ватикані 15 жовтня 2014 року.
«І так будемо з Господом завжди!», –
відповів святий Павло солунянам, які запитували апостола про те саме. «Це прості,
але переповнені надією слова», – підкреслив Святіший Отець, запропонувавши присутнім
замислитися над тим, чи вони дійсно у це вірять. Натомість, у Книзі Одкровення святий
Іван пише: «І побачив я місто святе, Єрусалим новий, що сходить з неба від Бога, приготований,
мов наречена, прикрашена для мужа свого». «Ось ким є Церква, – зазначив Наступник
святого Петра, – вона є Божим людом, який іде за Ісусом та день за днем готується
до зустрічі з Ним, як наречена чекає свого жениха».
За словами Папи, Христос,
ставши людиною та зібравши нас воєдино з Собою, через Свої смерть і воскресіння вчинив
нас, зібраних у Церкві, Своєю нареченою. Святий Іван говорить також про «новий Єрусалим».
«Це означає, що Церква, окрім нареченої, покликана стати містом, найдосконалішим символом
людського співжиття і взаємин», – вів далі Святіший Отець, пригадуючи, як апостол
описує, що в цьому місті зберуться всі народи і племена, і будуть усунені будь-які
поділи суспільного, етнічного чи релігійного характеру, але «всі будемо одністю в
Христі».
Як зауважив Наступник святого Петра, перед обличчям такої чудесної
перспективи наше серце «не може не почуватися сильно утвердженим в надії». Адже християнська
надія не є прагненням, побажанням чи оптимізмом, але «гарячим і палким очікуванням
кінцевого й остаточного сповнення таємниці Божої любові, в якій ми відроджені та вже
живемо». Це також «очікування когось, хто надходить: Христа Господа, Який завжди близько
біля нас, день за днем, врешті, провадячи нас до повноти Свого сопричастя і миру».
А тому перед Церквою стоїть завдання «підтримувати запаленим і добре видимим світич
надії, щоб вона не переставала сяяти, як надійний знак спасіння».
«Дорогі брати
й сестри, – підсумував Папа, – ось чого ми очікуємо: що Ісус повернеться. Церква-наречена
чекає на свого Нареченого! Але ми повинні дуже щиро запитати себе: чи ми насправді
є світлими і вірогідними свідками цього очікування, цієї надії? Чи наші громади ще
живуть під знаком присутності Господа Ісуса та в палкому очікування Його приходу,
чи виглядають втомленими, заціпенілими під тягарем труднощів та знеохочення. Чи не
загрожує нам небезпека, що в нас скінчиться олива віри та радості?».
Тому Святіший
Отець закликав слухачів «просити у Пречистої Діви Марії, Матері надії», щоб Вона зберігала
нас у наставленні слухання та очікування, щоб «вже тепер наповнитися Христовою любов’ю,
а одного дня – мати частку в безконечній радості у повному сопричасті з Богом».